З ІСТОРІЇ СЕЛА СТЕПАНІВКА               

                                   Автор М.Я.Рудик  (скорочено)

«Село Степанівка виникло в 1783 році. Його оселив Микита Юрійович Трубецькой, купивши землі у свого зятя Кохна. Назва села походить від першого його поселенця, козака із Запорізької Січі – Степана.

Сьогоднішнє село обіймає три поселення – Каївку, Петропавлівку і Степанівку. Кожне з цих поселень виникло в різні історичні періоди. Найстаріше з них – Каївка, була заснована в 1685 році лубенським полковником Леонтієм Назаровичем Свічкою ( журнал «Киевская старина»  т. 2, 1882 р. і т. 3 1883 р.). В 1690 він одержав царську грамоту на право володіння цим поселенням і його землями. Хутір Петропавлівка був заселений в 70-х роках ХІХ століття вільними селянами Лубенського повіту. Їх у нас називали козаками. Вони купили наділи землі у Михайла Гребінки (брата відомого українського поета, письменника Євгена Павловича Гребінки)… 

На рубежі ХУІІІ-ХІХ століть поміщик Ракович закупив села Каївку та Степанівку у нащадків поміщика Свічки. Брат Раковича, який володів селом Липовий Ріг в Ніжинському повіті на Чергівщині, передав своєму брату кілька своїх непокірних кріпосних селян на каяття (звідси й походить назва – Каївка).

 …  Після скасування  кріпосного права помістя пана Раковича почало занепадати. В кінці ХІХ століття Раковичі продали своє помістя купцю 2-ї гільдії із села Новодибкова Сумської області, Степану Петровичу Абросімову. Його брат Іван Петрович Абросімов придбав помістя в селі Кононівка…

Поміщик Абросімов  Степан Петрович мав 750 десятин землі, сучасний сільськогосподарський реманент, свинарник, корівник на 50 голів, кілька десятків коней… За досить короткий час він збудував чудовий будинок з багатьма кімнатами, з прекрасним залом. Зовні будинок був оформлений в стилі українського барокко. Дах будинку вінчали дві бані з маленькими віконцями, а зверху на банях височіли два позолочені шпилі… (будинок з 1923 року править за школу)…

Громадянська війна не минула і нашого села. Через нього проходили денікінці, петлюрівці, махновці і більшовики.

… Як адміністративна одиниця, село Степанівка входило раніш до Кантакузівської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії.

… Мирну працю людей обірвала війна. Від рук фашистів загинули комуністи нашого села: Пригода Юхим (перший голова колгоспу), Підстрела Макар Самсонович (перший голова сільської ради), Мірошник Іван (редактор районної газети), Бондар Іван Онифатович (прокурор району), Ус Харитон, Сергієнко Іван Антонович. Під час відступу фашисти спалили в нашому колгоспі кілька хат, свинарник, корівник з поголів’ям тварин.

Звільнено наше село Радянською Армією 19 вересня 1943 року. 173 односельці не повернулись із фронтів Великої Вітчизняної війни. На честь їх в парку культури споруджено Обеліск Слави з викарбуваними на гранітній плиті іменами загиблих…»